Білл Мар: Хтось ще це бачить?

Сцена без декорацій, мікрофон і голос, який звик називати речі своїми іменами. Білл Мар виходить у Чикаго й добирається до тем, де найчастіше гублять іронію: політика обох таборів, медійні війни, нові правила побачень, релігія, виховання, моральні паніки в соцмережах. Характерний ритм — коротка теза, різкий поворот, ударна пауза — працює на те, щоб сміхом розрядити те, де зазвичай кричать. Є знайомі мотиви з «Real Time», але тон більш особистий: про лицемірство, старіння, свободу слова і втому від вічних культурних битв. У залі реагують на кожне підкручування формулювань, а ведучий тримає нитку так, щоб зачепити і прихильників, і критиків. Не про «правильну» позицію, а про вправну подачу, де жарт має працювати й після виходу з театру.