Джульєтта і Ромео

Верона показана як простір вибору, а не фатуму: двоє підлітків зустрічаються там, де сімейні правила стискають кисень, і шукають мову, що сильніша за ворожнечу. Історія розгортається як поп-мюзикл: пісні не прикраса, а спосіб говорити вголос те, що зазвичай ковтають. Баланс між легендою й сучасною інтонацією тримається на дрібницях — перших листах, жестах у натовпі, відчутті міста, яке пам’ятає кожен крок. Камера дає героям право на помилку і шанс дорости до власного «так», поки дорослі торгуються за мир. Без спойлерів фіналу: це версія про сміливість назвати любов своїм вибором, коли вся система навчила вибирати за тебе.