Цегла

Ранок починається зі скреготу, ніби будинок стискають невидимі лещата. Тім прокидається поруч з Олівією, відкриває вікно і бачить, що довкола за ніч виросла глуха цегляна стіна, яка відрізає під’їзд від міста. Зв’язку немає, виходів теж, у коридорах збираються сусіди, і кожен дивиться на іншого з недовірою. Пара з надламаними стосунками змушена домовлятися з людьми, яких учора навіть не вітала, щоб разом шукати шлях назовні. Вони спускаються до підвалів, перевіряють технічні ходи, слухають гул за кладкою, складають графік черг та планують ризиковані спроби втечі. Чим довше триває облога, тим більше перетворюється на випробування характерів: дрібні конфлікти спалахують від дрібниць, підозри повзуть до власника дому, а втома штовхає на імпульсивні рішення. Коли перші загибелі змушують відкинути амбіції, стає очевидно, що відповідь не знайдеш наодинці. Потрібно об’єднатися, прийняти правила, яких не хотів, і ризикнути всім, аби прорізати у стіні бодай один прохід.