Музика

Руді живе з мамою в Ньюарку і за шість тижнів має здати диплом, але його день складається з ритмів, що народжуються з кожного звуку, тому навчання відсувається на другий план. Хейлі втомлюється від постійних запізнень і невизначеності та припиняє стосунки. Марія наполягає, щоб син більше тримався бразильської спільноти, знайомить його з Ізабелою, і теплі зустрічі швидко перетворюються на вибір, якого Руді уникає. Синестезія робить будні схожими на безперервну мелодію, що захоплює і водночас збиває з курсу, репетиції і підробітки приносять натхнення, але дедлайни наближаються. Руді пробує відновити розмову з Хейлі, не втрачає зв’язок з Ізабелою, слухає матір і намагається почути себе, однак кожне рішення відкриває новий вузол невдоволення. Коли навчання вимагає конкретного результату, а стосунки потребують чесної відповіді, він перестає підлаштовуватися під чужі очікування і спрямовує енергію у музику, що народжувалася всередині давно. Невизначеність не зникає, зате з’являється план, у якому місце поруч займає не випадковість, а людина, з якою можна рухатися далі, і власний ритм, що веде через шум міста до вибору, зробленого без підказок.