Брати мимоволі

У Боготі народжуються дві пари однояйцевих близнюків і через помилку в лікарні один немовля з першої пари міняється місцями з немовлям з другої, діти роз’їжджаються у різні доми і ростуть як нібито дві пари двояйцевих братів. Минають роки, у м’ясній крамниці хтось помічає обличчя, що дзеркально повторює риси хлопця з Боготи, випадкова зустріч запускає перевірки і виводить на слід ще одного брата, який усе життя мешкав у сільському департаменті Сантандер. Родини збирають документи і роблять ДНК тест, звичні звертання змінюються після підтвердження спорідненості, у кімнатах з’являються нові фото, а старі шкільні історії читаються інакше. Брати з міста звикають до темпу села і до роботи на ринку, брати з села вперше бачать університет і вулиці, де виріс їхній двійник, усі четверо вчаться говорити про те, що означає батько і мати, якщо виховували одні, а народили інші. У розмовах звучать конкретні дні грудня в кінці вісімдесятих, згадуються палати і переведення немовляти між відділеннями, називаються медичні прізвища і місця, де могла статися помилка, виникає потреба окреслити межі між біологією і вихованням без образ і претензій. Поступово формується нова щоденність, свята святкують разом у двох домах, на фото поруч стоять четверо, у соціальних мережах з’являються історії про те, як кожен день після відкриття правди додає не лише радості, а й відповідальності за слова, що торкаються старих і нових батьків. Відчуття втрати часу змінюється планами, де є місце спільним поїздкам і підтримці, де один підказує іншому, як впоратися з навчанням або з роботою, і де кожен приймає, що життя до відкриття і після нього потребує терпіння і чуйності до людей, які прожили стільки років у переконанні, що в їхньому домі не бракує нікого.