Примарне світло

Будівельник Дан віддаляється від дружини Шерон і доньки Дейзі після сімейної трагедії. На роботі він зривається на водія, це помічає акторка Ріта з сусіднього аматорського театру і кличе його на читку. Дан приходить із цікавості й отримує невелику роль у постановці «Ромео і Джульєтта». Репетиції в сірому залі швидко стають новим розкладом: текст, мізансцени, виправлення дикції, перші виходи на сцену. Дейзі, яка колись грала в шкільному театрі, допомагає батькові з паузами і нагадує про ритм, але вдома знову спливають невирішені сварки. Коли трупа працює над фінальними сценами, Дан уперше відкрито говорить про сина. Родина починає з’являтися в залі, а вистава поволі змушує їх спілкуватися не через образи, а через конкретні дії.