Різдвяне диво Джонатана Тумі

Джонатан Тумі живе на узліссі, працює різьбярем і тримається осторонь, у селі про нього кажуть похмурий і небалакучий. До нього приходить вдова Сьюзан Макдаулл із сином Томасом, хлопчик загубив фігурки до вертепу, які щороку ставив з батьком, і просить зробити новий набір до Різдва. Джонатан бере замовлення без обіцянок, встановлює правила, ніяких відвідувань, ніяких підказок, проте Томас щоразу все одно з’являється, приносить ескізи і сидить тихо поруч, уважно дивиться, як народжуються Йосип, Марія і пастухи. Сьюзан залишає шарф, хлопчик вирізає для майстра маленького дрозда, майстер відповідає короткими словами, а вночі дістає зі скрині старі речі й нарешті дозволяє собі згадати дружину і дитину, яких утратив. Робота просувається повільно, але в кожній деталі з’являється чиясь жива риса, у погляді Марії проступає обличчя його коханої, у Немовляти риси сина, якого більше немає. У святковий ранок Джонатан приносить готовий вертеп сам, відчиняє для гостей двері й іде разом до служби, де люди вперше бачать у ньому не відлюдника, а майстра, що повернув собі голос, а хлопчик і мати отримують не лише фігурки, а й тихий доказ, що сум може поступитися місцю надії.