Рой Вуд Молодший Самотні квіти

Рой виходить до залу і будує годину на темах щоденного життя де звичайні дрібниці підсвічують самотність яку люди воліють не визнавати він розкладає на прикладах як ми відмовляємося від розмов на користь кас самообслуговування і кнопок у додатках показує як черги в супермаркетах перетворюються на сутички без слів і як грубість у сервісі стає нормою коли всі поспішають нікуди він підхоплює нитку про зброю і страх у публічних місцях пояснює чому новини лякають сильніше за реальність і чому ми навчилися обходити одне одного навіть у під’їздах згадує родинні історії і подорожі де випадкові зустрічі повертали відчуття спільної мови розглядає політику пандемію соцмережі показує як прості дії відштовхують і водночас кличуть до нормальних розмов жартує про знайомства і невдалий флірт де алгоритми створюють пару, а потім стирають її за один свайп повертається до теми праці і втоми розбирає чому нам легше мовчати на роботі ніж просити допомогу і чому ми вчимо дітей бути обережними з дорослими що не вміють слухати складає пазл із коротких історій які сходяться у висновок що зв’язок не народжується сам його треба захищати у побуті у транспорті у чергах і що сміх працює як міст який дає спробувати ще раз коли вже хотілося відступити і замкнутися наодинці.