Оселя страху

Лі багато років тримає племінниць Імоджен і Мейв у віддаленій хатині в лісі, після смерті їхніх батьків і на тлі затяжної пандемії. Правила прості і жорсткі, нікуди не виходити, не розмовляти з незнайомими, покладатися на Лі як на єдиний зв’язок із зовнішнім світом. Життя вимірюється поїздками тітки по провізію і ритуальною дезінфекцією на ґанку, доки сестри не натрапляють у лісі на пораненого хлопця на ім’я Оуен. Мейв сприймає його як загрозу, Імоджен ховає незнайомця в підвалі і просить залишити в домі. Лі поступово дозволяє йому допомагати з побутом і ремонтом, однак поява чужого змінює баланс і виводить назовні те, що дівчатам досі не говорили. Сестри починають ставити питання про місто, про реальну небезпеку за межами лісу і про вибір, який зробила тітка. Минуле Оуена пов’язане з насильством довкола, з’являються люди, від яких він тікав, і домівка перестає бути непомітною. Внутрішня дисципліна тріщить, довіра перевіряється кожною розмовою, а далі доводиться вирішувати, чи працюють старі правила, коли на порозі стоїть живий ризик і коли таємниці вже не сховаєш.