Фанфари

Тібо Дезормо падає на репетиції, обстеження показує лейкемію, потрібен донор кісткового мозку, під час тестів він дізнається про всиновлення і знаходить молодшого брата Джиммі Лекока, кухаря у шкільній їдальні з Лілля, який грає на тромбоні у місцевій духовій. Зустріч двох різних життів швидко відкриває не тільки схожість у любові до музики, а й прогалини в минулому, Тібо шукає біологічну родину і відповіді у матері Дезормо, Джиммі тримається за роботу та репетиції, де важить дисципліна простих музикантів. Коли їхня фанфара лишається без керівника, Тібо тимчасово стає диригентом, зіштовхується з недовірою і повагою до власних правил колективу, вчиться домовлятися про темп і амбіції без зверхності, а Джиммі намагається не втратити себе під тиском старшого брата. Паралельно рухається бюрократія пошуку донора, з’являються етичні рішення щодо того, кого і для чого шукати, старі секрети набувають чітких імен і дат, а концерт готується як спільна справа міста. До вечора виступу обидва вже розуміють, що потрібні один одному не заради титулів, а щоб мати сили пройти лікування і прийняти родину такою, якою вона є.