Куппермен

Ансельмо виріс у маленькому містечку в Умбрії, він сприймає світ прямо і щиро, мати Джанна переконала його, що батько поїхав рятувати людей, і ця думка тримає його у безпеці. Дитяча дружба з Тітті обривається після втручання соціальних служб, роки минають, та Ансельмо не відпускає цю нитку пам’яті, вдень працює у медцентрі, вночі виходить на вулиці у мідній броні, яку зібрав сільський коваль Сільвано. Він стежить за ліхтарями і під’їздами, допомагає тим, кого ображають, іноді повертає загублене і тихо зникає, сусіди звикають до дивного героя і не квапляться знецінювати його дії. Повертається Тітті, у неї з’являється донька, старі почуття проступають без пафосу, Ансельмо наважується говорити про те, що болить, і перестає ховатися за маскою щоразу, коли треба вирішити щось складніше за нічне патрулювання. Він не бореться з лиходіями з коміксів, він тримає порядок там, де інші відводять очі, і саме це робить його дорослим, навіть коли в погляді лишається ніжність дитини, яка колись повірила у справжніх героїв і вирішила не підводити їхню обіцянку.