Слуги війни

У Вроцлаві знаходять тіло професора Єжи Абрамського, зірки трансплантології та керівника структури, що працювала з пересадкою кісткового мозку. Комісар Самборський, якого всі звикли кликати Самбор, бере справу і одразу натикається на дивні деталі, які не схожі на випадковий напад чи побутовий мотив. Йому нав’язують напарницю, молодшу аспірантку Марту Задару, і спершу це виглядає як спосіб підстрахувати розслідування та тримати його в рамці. Поки вони відтворюють останні дні Абрамського, з’ясовується, що вченого пов’язували з впливовими людьми, а навколо нього крутилися великі гроші та дуже чутливі дані. Майже одразу гине ще одна людина з близького кола професора, і двом поліцейським стає ясно, що хтось методично прибирає свідків і зачищає сліди. Вони виходять на фонд «Pomocna dlon» та мережу контактів, яка на словах займається допомогою, а на ділі може ховати джерело інформації, за яку готові вбивати. У цей момент у справу влізає військова розвідка і намагається перехопити матеріали, бо загиблий працював не лише як лікар, а й як ключ до теми, що стосується армії. Самборський і Задара продовжують копати попри тиск, службові перешкоди та відверті натяки не лізти далі, і поступово їхнє розслідування з криміналу перетворюється на історію про контроль над ДНК та ризик використати генетичні дані як інструмент шантажу і навіть біотероризму. Чим ближче вони підбираються до правди, тим більше розуміють, що ворог може бути не один, а система, якій зручніше закрити рота двом поліцейським, ніж визнати, що під прикриттям благодійності та науки хтось будує небезпечну схему.