Пливи до мене

Естела приїжджає до столиці з провінції і влаштовується хатньою робітницею в заможній родині. Робота швидко перетворюється на турботу, бо вона проводить літо поруч із малою донькою господарів, супроводжує на прогулянки, допомагає з водою і вчить не боятися занурень. Спільні дні зближують, дівчинка довіряє їй більше, ніж батькам, а Естела вперше відчуває, що може бути поруч не лише як прислуга. Та щоденні дрібниці нагадують про межі: окремі входи, графіки, зауваги про «належну відстань», розмови дорослих, у яких її немає. Ревнощі і класова різниця роблять будь-який вчинок гучнішим, ніж він є, і кожна дрібна помилка розростається до «порушення правил». Коли емоції беруть гору і звичні заборони дають тріщину, близькість між ними стає причиною події, що обертається трагедією, а Естела мусить прийняти наслідки вибору, зробленого у світі, де її голос звучить тихіше за чужі рішення.