Ендрю Сантіно: Білий Шум

Це стендап, у якому Ендрю Сантіно свідомо заходить у теми, від яких у людей одразу з’являється напруга, і саме з цієї напруги він витягує сміх. Він грається з ідеєю «білого шуму» як з фоном сучасного життя, коли всі постійно щось коментують, сперечаються, зляться, а сенсу стає не більше. Звідси він переходить у жарти про культурні тертя, расові ярлики, дивні правила «правильності», і робить це так, щоб глядач то сміявся, то ловив себе на думці «ой, це вже межа». Окремий шматок побудований на історіях про «Disney adults», і це не ніжна насмішка, а колюча розмова про дорослих, які чіпляються за дитячий культ як за стиль життя, через що, за його словами, навіть довелося бодай частково підлаштовувати формулювання. Далі йдуть спостереження про сучасні страхи, зокрема про насильство і зброю, і тут він не читає моралі, а підкручує абсурд так, щоб стало видно, як швидко суспільство звикає до дикості. Подача тримається на швидкому темпі, інтонаційних стрибках, імітаціях та «перемиканні ролей», коли він ніби говорить кількома голосами одразу, підсвічуючи, як легко ми самі перетворюємося на шум, який ненавидимо.