Клаус

Розпещений син головного поштмейстера отримує ультиматум і їде на крайній північний острів Смеренсбург. Щоб не втратити спадок, йому треба надіслати шість тисяч листів за рік, та містечко вже роками живе війною двох кланів і ніхто не пише. У глухому лісі він знаходить самітника теслю з хатою, повною дерев’яних іграшок, і випадкова доставка одного подарунка запускає ланцюг подій. Діти приносять малюнки, вчителька Альва відмовляється від рибної крамниці і знову відкриває клас, з’являються неписані правила про комин, слухняність і таємничі сани. Разом вони вчаться давати, а місто поступово оговтується від сварок. Та минуле повертається. Старійшини підробляють листи, батько приїздить забрати сина, проте сором і нова прив’язаність беруть гору. Історія Клауса про дружину Лідію пояснює, чому іграшки чекали свого часу, а лист саамській дівчинці Марґу з’єднує різні мови і людей. У ніч завірюхи натовп бачить щастя дітей і опускає руки. Далі залишається ремесло, спільний шлях і щороку тихий звук саней для того, хто одного разу навчився вірити.