Я тебе не віддам нікому

Мехмет тікає просто з власного весілля, бо не хоче одружуватися з Ханде, навіть попри домовленості між заможними родинами. Після втечі він намагається вирвати собі хоч трохи свободи, але дорогою врізається в машину Зеліш, дівчини з чорноморського села, яка саме везе товар до Стамбула, щоб допомогти своєму селу заробити. Через аварію псуються масло, мед, варення та інші продукти, і збитки б’ють не лише по ній, а по всіх, хто на це розраховував. Мехмет отримує травму і, щоб не відповідати за наслідки як слід, удає втрату пам’яті. Це обертається проти нього, бо Зеліш забирає його до себе й змушує лишитися, поки він не відшкодує шкоду. Вона навантажує його роботою і не дає легко вислизнути, а він постійно шукає спосіб утекти назад у своє старе життя. Чим довше він залишається поруч із нею, тим сильніше ламається його звична зверхність. Зеліш теж перестає бачити в ньому тільки винуватця аварії.