Теоґонія

Кай виростає у прикордонному селі Раг і щодня виходить на оборону від набігів напівлюдських племен на кшталт попелястих мавп і огрів. Чергова вилазка закінчується пораненням і спалахом чужих спогадів про світ із розвиненими технологіями, знанням карт і ремесел, яких у його краї не існує. Пам’ять допомагає читати сліди і збирати загін, однак порядок на полі бою диктують носії опікунів люди що володіють силою богів і змінюють хід сутичок одним ударом. Кай вчиться тримати стрій проти наскоків, розподіляє списи і щити, переносить поранених, шукає зброю з міцнішим лезом і домовляється з сусідніми поселеннями про сигнали тривоги. Рейди стають довшими, оборонні рови глибшими, а сільські суперечки поступаються місцю загальному ворогові. У записниках з’являються схеми укріплень і списки припасів, у розмовах звучать імена опікунів і тих хто їх викликає, бо без цієї сили люди втрачають землю смугу за смугою. Подорослішавши в боях, Кай приймає роль, що виходить за межі звичайного мешканця, і рухається туди де вирішується чи залишиться кордон людським завтра.