Танець Ванди

Кабоку Котані навчається у старшій школі і через заїкання уникає виступів. На перерві він помічає однокласницю Хікарі Ванду, яка тренує рухи на порожньому майданчику. Її манера відчувати ритм і не озиратися на погляди змушує його піти на вечірні тренування. Він починає з повторення базових кроків, записує відео, вивчає музику і різні стилі, шукає партнерів на дуети. Згодом вони збирають невелику команду для шкільного фестивалю і перших відборів. Кабоку розуміє, що танець допомагає говорити без слів. Помилки на репетиціях змінюються на узгоджені комбінації, а стрибки й ізоляції стають контрольованими. Викладачі вимагають навчальної дисципліни, тож доводиться ділити час між уроками та залом. Конкуренти спостерігають за їхніми сетами і підбирають треки проти їхнього темпу. Перед стартом сезону змагань команда перевіряє сцени, світло і таймінг виходів. Кабоку тримає ритм і намагається не втратити сміливість поряд із Вандою, яка танцює так, ніби це її єдина мова.