Шабаке

Ічітаро народився кволим і майже не виходить з дому, бо сім’я береже його як спадкоємця великої крамниці в Ніхонбаші в період Едо, а поруч з ним постійно тримаються духи охоронці, інуґамі Саске та хакутаку Дзінкічі, які відганяють небезпеку й виконують для нього те, на що він сам не має сили. Однієї ночі Ічітаро потай вибирається на вулицю, стає свідком убивства і розуміє, що повернутися до колишнього життя вже не вийде, бо він бачив нападника і бачив те, чого не мали бачити звичайні люди. Після цього в місті з’являються нові дивні смерті, а навколо кожної справи лишаються сліди, які поліція або не помічає, або боїться чіпати, тому Ічітаро починає власний пошук, збирає чутки, ходить по лавках і провулках, дивиться на підозрюваних, перевіряє алібі й витягує деталі через Саске та Дзінкічі, бо ті можуть проникнути туди, де людині не пройти, і можуть відчути брехню за запахом страху. Ічітаро доводиться тримати в таємниці і свою нічну активність, і допомогу духів, бо для родини його вихід у місто виглядає як самогубство, а для чужих очей він виглядає як легка здобич. Кожне нове убивство підкидає йому перевірку, чи здатен він довести справу до кінця, якщо його тіло здається швидше, ніж мозок, і чи зможе він назвати винного вголос, коли проти нього стоять не тільки злочинці, а й чужі впливи, забобони та страх зганьбити поважних людей.