Ботоферма

Антон працює ведучим на провінційному радіо і приймає пропозицію поїхати до столиці, де приватна діджитал-контора обіцяє швидке підвищення і оплату, що дозволить вирватися з рутини. Нові завдання зводяться до написання коментарів під політичними новинами, до створення фейкових сторінок і до розгортання хвиль підтримки або обурення під потрібними постами, керівники дають списки тез і графіки публікацій, а колеги навчають тримати кілька образів одразу, щоб не видати власний голос. Антон отримує доступ до панелі з акаунтами, бачить замовлення на бруд проти опонентів, вчиться підхоплювати трендові теми і збирати групи людей, які в реальному житті не знайомі між собою, але в мережі виглядають як громада з єдиною думкою. У стрічці з’являються провокації і панічні наративи, що цілеспрямовано знижують довіру до інституцій, поруч виникають завдання, пов’язані з виборами і з чутками про зовнішнє втручання, а Антон усе частіше помічає, що окремі клієнти спілкуються з кураторами не з офісу, а з людей, яких не називають іменами. Коли його просять координувати більший кластер з новими доступами, він отримує матеріали, де описані ключові точки тиску на суспільство і схеми, за якими відпрацьовуються атаки на медіа та волонтерів, розуміє, що став частиною механізму, який готує інформаційне поле до ударів, і що за цим стоїть не лише приватний бізнес. Спроба вийти з гри приводить до розмов із людьми, які знають його справжнє ім’я і адреси колишніх колег, погрози супроводжують робочі чати, а кожен крок назовні фіксується, тому Антон шукає шлях, який дозволить зберегти докази і передати їх тим, хто зможе зупинити ланцюг. Він відновлює контакти з тими, кого колись вважав конкурентами, порівнює логі фідів і таблиці оплат, збирає в одну лінію фейкові профілі, канали розгону і замовні тексти, розуміє, що потрібен не гучний пост, а послідовна передача даних людям, які зможуть розрізнити випадковий шум і керовану кампанію.