Бос

Після раптової втрати ватажка великої інчхонської банди в організації з’являється порожнє крісло, і це одразу стає проблемою для трьох найближчих людей, які мали б за логікою першими рватися до влади. Сун Те має репутацію головного кандидата, але його мрія зовсім не про підпілля, він хоче витягнути свій китайський ресторан «Мімірю» у велике легальне життя, тому посада боса для нього звучить як вирок. Кан Пьо має вплив і зв’язки, проте після тюрми він одержимо тримається за танго і за ідею іншого майбутнього, де не треба щодня чекати ножа в спину. Пан Хо єдиний, хто справді хоче керувати, але всередині банди його вважають невідповідним, і це штовхає його на вперті, часом дурні кроки, щоб довести протилежне. Замість прямої боротьби починається дивна гра, де кожен намагається не виграти, а підставити іншого під корону, бо разом із нею приходить відповідальність за чужі гроші, війну з конкурентами і увагу поліції. У підсумку дрібні хитрощі переростають у ланцюг взаємних підстав, нервових переговорів і різких рішень, коли амбіції стикаються з особистими планами, а дружба всередині угруповання тріщить від підозр. Кожен з трійці змушений вибирати, що важливіше, влада будь-якою ціною чи шанс вирватися з кола, яке саме підштовхує до зради.