Ритуал

1928 року в тихій громаді Айови молода Емма Шмідт раптово починає чути голоси, не спить ночами, відштовхує будь-яку молитву й лякає рідних неконтрольованими спалахами люті. Родина звертається по допомогу, і до монастиря приїздить досвідчений капуцин отець Теофіліус Різінґер разом із священником Джозефом Штайгером, який сумнівається у власній вірі. Під наглядом черниць вони проводять виснажливі обряди день у день: кімната холоне, молитви зриваються на крик, дівчина раптом говорить чужими мовами й не терпить освячених речей. Час розтягується на тижні, кожен сеанс б’є по тілу й розуму, змушує Різінґера триматися за досвід, а Штайгера — шукати опору там, де він давно її втратив. Випробування стирає межі між сумнівом і переконанням: щоб повернути Еммі звичайне життя, їм доведеться зійтися в одному намірі і витримати фінальне протистояння, коли не лишається ні сну, ні запасу сил, а слова з молитов стають єдиною відповіддю темряві. Тиша коридорів бринить, мов струна, і кожен крок наближає до межі, після якої повернення може й не бути.