Жінка у дворі

Ранок починається з тиші, яку порушує тільки кроки на гравії. У дворі стоїть незнайомка в чорному і повторює одну фразу. У будинку — троє: мати з травмованою ногою і двоє дітей. Вони щойно пережили втрату, а тепер не можуть змусити гостю піти. За день постать ніби підсувається ближче, не відповідає на запитання, знає занадто багато про сім’ю і про ту аварію, після якої все розсипалося. Син намагається взяти ситуацію під контроль, донька ховається біля вікна, мати тримається за рутину й молитву, але з кожною годиною в хаті стає холодніше й темніше. Коли нарешті з’являються слова про справжню причину загибелі чоловіка, обман стає нестерпним. Уночі вона відсилає дітей і йде в сарай, щоб припинити це назавжди. Та світанок приносить інше рішення: небезпека не зникає, але тепер називає себе вголос — і приймає форму, з якою можна боротися.