Кохання до смерті

Марта повертається до міста на прощання зі шкільним товаришем і зустрічає Рауля якого не бачила роками вони говорять після церемонії ніби між ними не минув час, а вже ввечері зізнання про її несподівану вагітність накладається на його щойно поставлений діагноз серцевого раку замість чемних прощань виникає звичка писати одне одному зранку і заходити в кав’ярню де вони колись готувалися до іспитів короткі зустрічі тягнуться в дні коли Марта наважується повідомити батькові дитини що не впевнена у спільному майбутньому, а Рауль вчиться рахувати нові обмеження і домовлятися з власним тілом друзі дитинства формують маршрут з простих ритуалів від прогулянок набережною до відвідувань лікарні і жіночої консультації вони спотикаються на чужих порадах і на тому що кохання не збігається з календарем аналізів і ймовірних дат пологів Марта намагається не обіцяти більше ніж може витримати і все одно прислухається до Рауля коли він просить бути поруч на процедурі Рауль тримається за її сміх коли боляче і коли здається що легше відступити ніж відповідати за двох у їхніх бесідах з’являються спогади про шкільні вечірки і невисловлені симпатії і поступово це минуле перестає бути тлом бо сьогодення вимагає чесних рішень чи готова Марта впустити людину якій може знадобитися опора саме тоді коли їй самій страшно чи зможе Рауль не перетворити діагноз на привід для жалю і дозволити коханню звучати без героїчних декларацій вони вчаться просити допомоги не плутаючи її з контролем вчаться будувати розклад у якому є місце для аналізів і для дрібних радостей і зрештою приймають що їхня зустріч на похороні була не випадковістю, а точкою з якої двоє дорослих і наляканих людей почали пробувати жити разом попри все що могло їх розвести.