Війна лицарів

Воїн у латах приймає завдання провести жінку крізь заборонений край і повернути їй душу, що застрягла між світом живих і володіннями богів. Стежка веде через покинуті вежі, де вітром чути імена вироків, далі крізь солоні болота, де мерехтять кістяні маяки, і до обителі відьом, які тримають дзеркало переходу. Щораз дорожче коштує кожен прохід. За захист вимагають пам’ять, за міст через прірву — краплю крові, за аудієнцію в храмі сплячого божества — правду про намір супутниці. Лицар стикається з демонічними вартовими, вириває жінку з ритуалу, однак розуміє просту річ. Її повернення здатне підняти застарілі сили і кинути світ у безлад. Тепер вибір не про славу, а про межу відповідальності. Повернутися зі здобиччю і випустити на волю те, що століттями було замкнене, або зламати договір і прийняти осуд богів. У вирішальному проході він збирає докази власної волі не словами, а діями. Замикає коло печатей, відводить супутницю від жертовника і змушує тих, хто вважає себе вічними, зважати на людину, яка стоїть між двома стихіями і не відводить погляду.