Останній подих

Кріс Лемонс спускається до робіт на дні Північного моря і раптово лишається в повній темряві. Шторм зриває судно з позиції, кабель рветься, зв’язок обривається, у балоні лише кілька хвилин газу. У дзвоні нагорі Дункан Олкок і Дейв Юаса рахують секунди, сваряться з океаном і системами, що відмовляють у найгірший момент, і шукають єдину траєкторію, яка поверне товариша живим. Капітан намагається втримати корабель у вікні погоди. Оператори ROV ведуть пошук наосліп серед мотузок і металу. Штаб намагається тримати холодну голову, хоча кожна хвилина тягнеться як вічність. У спогадах спливають тренування, домовленості про ризики, дрібні сигнали, які сьогодні читаються інакше. Команда відсікає паніку, швидко перераховує глибину, тиск і можливі маневри. Поруч виникає проста істина про роботу, де помилки плавають поряд. Шанс мізерний, але саме це змушує діяти чітко і довіряти людям, з якими ділиш повітря.