Джим Джефріс: Правило двох кінцівок

Чиказька сцена зустрічає коміка, який одразу переходить від формальностей до гострих тем і будує вечір на поєднанні особистих історій з провокативними спостереженнями. Початок лягає на легкі дрібниці на кшталт маленьких вусів і незручностей гетерочоловіків, далі звучать жарти про те, чому акторство не рахується справжньою роботою, і чому сцена вимагає не милування публіки, а чесності. Впродовж виступу з’являються нитки з біографії, згадки про сина, дружину і батька, а також зустрічі з фанами, де одна деталь раптом виростає у цілу тему. Проміжні блоки зачіпають ідентичність і табуйовані теми, від невпевненості навколо бісексуальності та асексуальності до скандальних порівнянь з історичними постатями, використаних як інструмент шоку і перевірки меж. Назва пояснюється коротким відступом про фанів з інвалідністю та правило доступу за лаштунки, яке комік перетворює на абсурдний тест про етику і співчуття. Фінал повертає до думки, що сцена не має бути судом на виїзді, вона швидше пропонує неприємні питання і сміх як спосіб домовитися з реальністю, не втрачаючи права на різкість.