Убий мене, якщо наважишся

Стерта скретч-карта приносить Наталії та Пйотрові мільйони, але разом із виграшем у дім заходить недовіра. Побутові шпильки й підбурювання знайомих швидко перетворюють радість на параною: кожен читає жести іншого як загрозу і вирішує діяти на випередження. З’являються «випадкові» ризики — запропонований похід у гори, екстремальні розваги, сауна, навіть гра з алергенами — усе так, щоб у разі чого провину списали на фатальний збіг. Підозри підігрівають розмови про розподіл грошей і чужі поради, дрібні зради зростають до планів, а страх втратити приз виявляється сильнішим за здоровий глузд. Коли взаємні пастки починають бити відразу по двох, стає очевидно: виграш зробив їх мішенями одне для одного, і жоден задум не дає переваги, лише стискає петлю. Спроба вивести партнера «з гри» щоразу обертається зустрічним ударом, і пара розуміє: від вибору — довірити життя тому, з ким ділили будні, чи продовжити гонку озброєнь — уже не сховаєшся ні за жартами, ні за планами «на чорний день».