Незнайомець у лісі

Після тяжкого потрясіння Олівія погоджується на вікенд у лісі з близькими — зміна обстановки має допомогти повернути рівновагу. Та спокій тріскає ще в перший день: зникає її собака, а тривога росте разом із відчуттям, що за хатою хтось стежить. Друзі намагаються підтримати, але шепочуться про те, чи не зробила вона колись болючий крок сама; у пам’яті спливають ванна, вода і кров — саме після похорону нареченого. Нічні шуми, кроки у підліску й дивна поведінка сусіда, зведеного брата одного з компанії, розхитують довіру. За безпечними розмовами проростає підозра, і кожен рух — від прогулянки до дрібної брехні — перетворюється на перевірку. Коли з’являються докази, що у будинку хтось був, Олівія перестає шукати в собі «помилку» й наполягає на простому плані: залишатися разом, не відходити від телефону й не тікати в темряву. Проте саме темрява найперша приходить у двері, змушуючи її розрізнити страх і загрозу, голоси друзів і голос, який бреше. До світанку стає зрозуміло: вихід не в тому, аби забути минуле, а в тому, щоб назвати його — і тоді полювання закінчиться не там, де його почали.