Дихай

Майя живе з дочкою Зорою у герметичному бункері, де запаси повітря обмежені і кожен вихід назовні можливий лише у захисному костюмі, створеному Даріусом, якого вони вважають загиблим. Ранок починається з перевірки фільтрів і клапанів, далі вони доглядають невелику грядку, що тримається на лампах і крапельному поливі, збирають воду з конденсату і ведуть облік балонів, аби вистачило на ще один день. У двері стукають незнайомці на ім’я Тесс і Лукас, вони кажуть, що знали Даріуса і просять сховку, натякають на карту та інструкції, які могли б дати доступ до нової системи очищення. Майя вагається, Зора вимагає доказів, гості відповідають уривками історій, що не завжди збігаються, і просять підключення до енергомережі, нібито для перевірки носимих модулів. Напруга зростає, двері бункера перевіряють дедалі частіше, у сховищі з’являються чужі сліди, лунають натяки, що Даріус залишив більше, ніж сім’я знала. Пошук його записів відкриває схему, де один комплект обладнання може стати пропуском у майбутнє або приводом до руйнування всього, що працювало. Зора вчиться не відпускати контроль, Майя змушена приймати рішення, які не передбачалися інструкціями, і правда про минуле Даріуса стає ключем, що визначає, хто залишиться поряд, а хто піде з повітрям, що не належить йому.