Просто друзі

Ранок випускного закінчується приниженням для товстуна Кріса Брандера, який мріє не про дружбу, а про крок назустріч Джеймі Паламіно. Запис у її щоденнику читають уголос, поцілунок не рятує, і хлопець тікає з Нью-Джерсі, пообіцявши повернутися іншим. Минає десятиліття. У Лос-Анджелесі він уже успішний музичний менеджер і супроводжує попзірку Саманту Джеймс до Парижа, та її витівка підпалює приватний літак і садить їх неподалік рідного міста. Дім мами і брат Майк повертають до літака минулого, у барі він знову зустрічає Джеймі, що підробляє на магістратуру, і намагається спокусити її «новим собою». Лід тріщить на ковзанці, травма від хокею приводить до парамедика Дасті, колишнього однокласника з гітарою і безневинною посмішкою. Суперництво підштовхує героя до пихи і ревнощів, тоді як Дасті виявляє давно прихований цинізм. Після чергової сварки він летить назад, відкидає Саманту і розуміє очевидне. Повернення до Джеймі звучить не як хитрий план, а як вибачення і прямий погляд. Відповідь приходить у поцілунку, а словосполучення «просто друзі» втрачає владу.