Покарання у могилі

Сіта підлітком бачить смерть батьків під час вибуху біля їхньої пекарні і зациклюється на уявленні про тортури в могилі, якими лякають релігійні вчення. Разом із братом Адилом її відправляють до суворої школи інтернатного типу, де кожна проповідь тільки підсилює страх. Минуло кілька років, Сіта вирішує перевірити повір’я на практиці і шукає людину з довгим списком злочинів, щоб провести з нею ніч після поховання і переконатися, що жодного надприродного покарання не існує. Вона знаходить смертельно хворого злочинця, домовляється про доступ до кладовища і готує технічні дрібниці, які дозволять лишитися поруч із тілом. Адил спершу допомагає, але сумнівається в плані сестри, бо знає, як її травма керує рішеннями. Після смерті чоловіка Сіта спускається в яму і чує звуки, що не схожі на природні, фіксує їх на диктофон і намагається розрізнити, де реальність, а де наслідки страху. Паралельно спливають епізоди дитинства, записи з касет і історії про тих, хто боявся тієї ж кари, що підштовхувала до насильства. Питання, чи існує «покарання у могилі», постає не як доказ віри або її заперечення, а як наслідок дій живих, які виправдовують жорстокість власними уявленнями про спасіння.