Літній дощ

Звук скрипки раптом повертає спогади про давню материнську мелодiю і запускає ланцюг подiй, який зводить докупи батька й доньку, розлучених одразу пiсля народження. Вони живуть окремими життями, не розумiючи, що саме сталося багато рокiв тому, але коли випадок зводить їх поруч, притягання стає майже фізичним, ніби знайомство було давно і просто загубилось у часі. Поступово з’ясовується, що мати дитини померла невдовзi пiсля пологiв, а тодi в хаосi й страху служниця опинилася перед спокусою втримати власну дитину в кращих умовах. Її донька пiдмiнила немовля на своє, а брехня так i пішла роками, закриваючись мовчанкою та побутовими виправданнями. Коли батько й дiвчина пiдходять надто близько до правди, починається болюче розплутування, ким вони були одне для одного насправдi, хто i навiщо зламав iсторiю на стартi, i як тепер жити з вiдчуттям, що частину життя вкрали ще до того, як ти навчився говорити. Музика, яка звела їх разом, стає ниткою, за яку вони тримаються, поки минуле вилазить назовнi, а вибачення вже не звучать простими.