Рок

На схилі біля замку живе літній садівник зі своєю дружиною, і їхній день тримається на простих речах: розсада, ґрунт, теплиця, покупці, сезонні турботи, які повторюються з року в рік і дають відчуття порядку. Спокій ламається в ту мить, коли в сусідньому маєтку з’являється новий власник і вирішує перекроїти всю місцевість під свої уявлення. Садівництво раптом стає перешкодою, яку треба прибрати, не домовляючись і не пояснюючи. Спершу це виглядає як нахабна дрібниця, потім як тиск, який росте щодня: перегороджена дорога, паркан із колючими елементами, охоронець на в’їзді, заборони й «випадкові» проблеми, через які люди не можуть нормально заїхати по квіти чи розсаду. Садівник упирається, бо для нього це не бізнес на сезон, а дім і праця всього життя, і він намагається діяти законно, ходить по кабінетах, звертається до поліції та місцевої влади, збирає докази, пояснює очевидне. Але чиновники тонуть у паперах, перекидають відповідальність одне одному, міряють ситуацію формальностями, ніби це не жива несправедливість, а неприємна дрібна скарга. Тим часом тиск стає агресивнішим, а абсурдні дрібниці складаються в справжню облогу, де тобі перекривають доступ до власного життя і роблять вигляд, що так і має бути. В якийсь момент садівник розуміє, що якщо він і далі чекатиме «правильного рішення», то програє не лише город і теплиці, а й себе, тож починає діяти рішучіше, захищаючи дім так, як уміє, без пафосу, але з упертістю людини, яку притиснули до стіни і змусили вибирати між покорою та опором.