Ронґен: Танець смерті

Таємниче запрошення змушує Адіта, Рікі, Юді та Аксана повернутися до села, про яке вони воліли не згадувати. Майже сім років тому вони проходили там стажування і тоді сталося щось таке, після чого кожен із них по своєму закрив цю історію, хтось мовчанням, хтось жартами, хтось втечею в роботу. Дорога назад спочатку здається звичайною поїздкою з неприємними спогадами, але село зустрічає їх не як гостей, а як винних. Перші дивні знаки з’являються ще до розмов із місцевими, уривки мелодій, тіні в темряві, відчуття, що за ними стежать, а далі починаються справжні провали в реальність, коли вночі хлопці бачать танцівницю ронггенга, Суластрі, яка загинула за загадкових обставин. Вона не виглядає примарою, яка просто лякає, її поява схожа на вирок, кожен її крок ніби нагадує про борг, який вони залишили тут багато років тому. Суластрі переслідує їх по одному, підбирається через страхи і провину, показує фрагменти минулого, які вони витіснили, і поступово стає ясно, що повернення було не випадковим, хтось або щось зібрало їх саме в такому складі, щоб змусити відповісти. Вони намагаються триматися разом, але під тиском починають сваритися, звинувачувати одне одного, перевіряти, хто що приховує, бо кожен пам’ятає ту поїздку інакше. Поки вони шукають пояснення смерті Суластрі, спливають чужі секрети і стара брехня, а сільська тиша виявляється гіршою за крик, бо тут надто легко зникнути, і надто складно довести, що ти не збожеволів. Кожна спроба втекти відриває їх від дороги і повертає назад, ніби село не відпускає, доки вони не назвуть речі своїми іменами і не визнають, яку роль зіграли тоді. І що ближче вони підходять до правди, то очевидніше, що Суластрі мститься не навмання, вона веде їх туди, де закопано найважливіше, причину її загибелі і їхній власний гріх, який тепер треба або спокутувати, або померти поруч із ним.