Коханню не навчиш

Елізабет звикла жити за календарем і працювати так, щоб у її світі не було випадковостей. Вона піарниця, яка вирішує проблеми чужих людей швидко й холодно, а власні почуття тримає під замком. Коли родина просить її на кілька тижнів взяти опіку над маленькою племінницею Рубі, все летить шкереберть: робочі дзвінки зриваються через ранкові збори, плани ламаються через дитячі істерики, а втома накриває так, що вона починає зриватися на всіх підряд. Елізабет намагається діяти як завжди, придумати систему, делегувати, відкупитися подарунками, але Рубі потрібні не правильні слова, а присутність. Пошук садочка і щоденна рутина приводять її до Джеймі, вихователя, який розмовляє просто і не ведеться на її професійні трюки. Він бачить, як вона губиться, і замість співчуття пропонує конкретну допомогу, підхопити Рубі, підказати, як пережити складний день, нагадати, що дитина не про контроль, а про довіру. Паралельно Джеймі бореться за свій садочок, йому потрібна підтримка, люди, які вміють домовлятися і переконувати, і Елізабет вперше використовує свої навички не для кар’єрного стрибка, а щоб реально втримати чиюсь справу на плаву. Їхня співпраця швидко стає близькішою, але Елізабет лякає, що робота й особисте знову переплітаються, а ще те, що Рубі прив’язується до Джеймі так само швидко, як і вона сама. Їй доводиться вибирати, чи повернутися до звичного темпу й зробити вигляд, що це була тимчасова пригода, чи ризикнути й залишитися в житті, де немає ідеальних сценаріїв, зате є люди, які тримають поруч, коли все валиться.