Ти не сама

Кіт Мітчелл повертається з відрядження, але через затримку рейсу вимушено лишає доньку Алексіс на ніч саму вдома, а вона ще й під домашнім арештом, тому просто зірватися кудись не може. Коли літак нарешті злітає, у Кіта є вайфай і доступ до домашньої системи безпеки, тож він час від часу перевіряє камери, щоб переконатися, що все спокійно. Саме тоді він помічає в будинку чужого, людина заходить так, ніби має на це повне право. Кіт намагається попередити Алексіс, але зв’язок починає сипатися, вайфай обривається в найгірший момент, і він лишається фактично заручником висоти, бачить загрозу, але не може нормально втрутитися. Алексіс спершу не розуміє, що це не випадковість і не чиясь дурна витівка, а потім змушена швидко перейти від паніки до дій, бо незнайомець не прийшов поговорити. Напруга ще сильніша через те, що в родині вже була трагедія, Кіт пережив смерть дружини Сем, і тепер будь яка схожа небезпека відгукується як повторення старого кошмару. Поки літак летить, Кіт гарячково шукає спосіб дотягнутися до доньки хоча б через повідомлення, намагається підключитися знову, продумує, кому дзвонити на землі, і паралельно бачить на екрані, як у будинку змінюються кімнати й ракурси, ніби хтось спеціально грається з ним через камери. Алексіс тим часом мусить вистояти сама, тримаючись за будь які підказки, що вдається вловити, і за власну холодну голову, коли страх уже заважає дихати. У цій історії найболючіше навіть не те, що переслідувач поруч, а те, що найближча людина бачить усе, але фізично нічого не може зробити, поки донька бореться за життя в будинку, який мав бути найбезпечнішим місцем.