Диво на свята

За кілька днів до Різдва дев’ятирічна Стайне приїздить у місто зовсім сама й намагається знайти місце, де можна сховатися від холоду й чужих людей. Вона опиняється в будинку старого шевця Андерсена, похмурого, буркотливого чоловіка, який давно звик жити сам і не хоче, щоб хтось ліз у його тишу. Стайне ввалюється в його побут різко, без зручних пояснень, і ламає звичний порядок одним фактом своєї присутності. Спершу Андерсен бачить у ній тільки зайву проблему, але дівчинка не зникає, не боїться ставити незручні питання і поводиться так, ніби вірить у диво навіть тоді, коли все навколо для цього не підходить. Поступово між ними виникає зв’язок, у якому немає солодкої «казковості», зате є самотність з обох боків, у неї дитяча, коли ти не знаєш, куди подітися, у нього стара, коли ти вже звик, що ніхто не стукає у двері по справжньому.