До побачення, Буенос‑Айрес

Лист із посольства перевертає життя Хуліо Фербера в найгірший можливий момент. У Буенос-Айресі вже хитається все, гроші знецінюються, люди нервують, дрібний бізнес тріщить, а він ще й мусить думати про дім, доньку Паулу та матір Доротею. З’являється шанс виїхати до Німеччини, і Хуліо хапається за нього, бо втомився жити між боргами, страхом і відчуттям, що завтра може стати ще гірше. Вдень він порається у старій взуттєвій крамниці, яка дісталася від батька, вночі грає на бандонеоні в танго-гурті, і саме музика тримає його, коли все інше сиплеться. Дорогою до нового життя в нього врізається Маріела, запальна таксистка, і ця випадкова аварія поступово втягує її в його будні. Вона береться відпрацьовувати шкоду, підвозить його та музикантів, з’являється поруч у моменти, коли Хуліо вже ледве тримає себе в руках, і через це його план «просто поїхати» починає тріщати. Гурт теж не стоїть на місці, вони витягують із будинку для літніх людей старого співака Рікардо Тотореллу, сподіваючись повернути собі шанс на нормальні виступи. Хуліо продає речі, закриває справи, складає гроші в банк, але саме тоді країну накриває фінансовий вибух, рахунки заморожують, на вулицях спалахують протести, каструлі гуркочуть у натовпі, а його «квиток на втечу» раптом зависає в повітрі. Щоб витягти власні гроші, він лізе в брудні домовленості через знайомих, які крутяться біля впливових людей, і дедалі ясніше бачить, що кожен крок до порятунку коштує йому чогось важливого. Перед Хуліо постає вибір, який уже не зводиться до переїзду. Треба вирішити, що для нього важить більше: вирвати родину з країни, яка розсипається, чи визнати, що за цей час у нього з’явився ще один привід лишитися.