Життя догори ногами

Джонатан застрягає вдома на самому початку карантину, коли його звичне життя розсипається одразу в кількох місцях. Він торгує мистецтвом, звик до руху, зустрічей і контролю, а тепер раптом сидить у квартирі з дружиною, з якою давно накопичилась тиша, що важить більше за сварки. Паралельно він не може відпустити Кларіссу, заміжню жінку, з якою в нього роман, але тепер їхня близькість існує тільки через екран, уривчасті розмови і нервове очікування, коли хтось зайвий опиниться поруч. Поряд ідуть ще дві лінії: Пол, старший чоловік, зачинений удома зі значно молодшою дружиною Ритою, теж натикається на ту саму річ, коли зникає зовнішній шум, стає видно, що в стосунках давно все перекошено. Усі ці люди знають одне одного, їхні життя перетинаються, і ізоляція просто здирає з них звичні ролі. Те, що раніше можна було заглушити поїздками, роботою, коханцями чи відволіканням, тепер залишається з ними в одній кімнаті. Вони дзвонять, брешуть, зляться, намагаються втримати залишки близькості, але карантин б’є не по побуту, а по самообману, і кожному доводиться побачити, з ким він живе, кого хоче, чого боїться і що давно зайшло в глухий кут.