Щире Різдво

Роберт Райлі крутиться в роботі так, ніби все життя це один нескінченний дедлайн. Він співвласник ріелторської компанії в Нью Йорку, домовляється про розширення бізнесу на Західне узбережжя і вже майже вирішив переїхати до Каліфорнії, але синові Оліверу про це не каже. Щоб заглушити провину, Роберт береться організувати хлопчикові «найкраще Різдво», тільки робить це по дорослому, купує враження, планує активності, тягне дитину туди, де сам вважає правильно, і вперто не чує, чого насправді хоче Олівер. Паралельно Христина Мартіно, організаторка подій, втрачає роботу і лишається з відчуттям, що свята проходять повз неї, а ще з порожнечею всередині, яку не закриє ні гірлянда, ні посмішка. Вона загадує різдвяне бажання, і воно спрацьовує дивно, Христина починає чути, що люди насправді просять на свята, не вголос, а всередині. Спершу це виглядає як хаос, чужі «хочу» лізуть у голову в магазині, на вулиці, в черзі за кавою, але потім вона розуміє, що це може стати її шансом повернутися в професію і зробити комусь справді добре. Один з таких «запитів» веде до Дена Копрена, колишньої зірки з одним великим хітом, який давно сховався від людей і від сцени, хоча навколо нього все ще лишилися ті, хто хоче його повернення. Щоб добратися до Дена, Христині доводиться працювати разом із Робертом, бо саме він має контакти і може відкрити потрібні двері, але спершу вона ставить йому просту умову, він має нарешті розібратися з Олівером і перестати підміняти любов подарунками. Вони разом бігають містом, втикаються в дрібні різдвяні клопоти, сваряться через контроль і щирість, а потім несподівано ловлять момент, коли справжнє бажання дитини і справжня втома дорослого звучать чесніше за будь яку промову. Христина вчиться не тонути в чужих бажаннях і обирати, кому допомогти, Роберт вчиться говорити з сином прямо і не ховатися за «я так роблю для тебе», а Ден отримує шанс вийти з тіні так, щоб це було не про гучний камбек, а про внутрішній дозвіл знову жити.