Прорив

Джойс Сміт живе в невеликому містечку в Міссурі разом із чоловіком Браяном і прийомним сином Джоном, підлітком із Гватемали, який зовні тримається впевнено, а всередині постійно носить образу за покинутість і тому вперто конфліктує з дорослими, вчителями й тренером. У школі його тисне проста річ, треба розповісти про своє походження, а він не знає, що сказати, і зриває завдання, через що ризикує вилетіти з баскетбольної команди. Коли Джон іде гуляти з друзями, вони виходять на замерзле озеро попри попередження, лід ламається, хлопці виринають, а Джон зникає під водою. Рятувальники витягають його вже непритомним, лікарі фіксують критичний стан і говорять родині готуватися до найгіршого. Джойс не приймає ці слова як фінал, вона залишається біля ліжка, вголос молиться і вимагає боротися за сина, навіть коли це виглядає як впертість людини, яка не може змиритися з втратою. Її підтримують близькі та пастор Джейсон, а лікарі одночасно роблять усе можливе і не приховують, що шанси мізерні. Несподівано Джон подає ознаки життя і починає відновлюватися, але це не перетворює ситуацію на легку перемогу, попереду довгі дні в лікарні, ризик ускладнень, операції, реабілітація і страх, що будь яка дрібниця знову зірве крихкий прогрес. Джойс тримає темп за двох, свариться, коли потрібно, просить, коли потрібно, збирає людей, які допомагають родині не розсипатися, і вчиться відпускати контроль там, де він лише руйнує. Для Джона це стає точкою, де він уперше чесно приймає, що його люблять не за успіхи й не за слухняність, а просто так, і ця довіра повертає йому бажання жити, миритися з батьками й будувати своє майбутнє далі.