Арктичні верблюди

Торарін живе з сестрою Свалін та батьками на острові Сероя на півночі Норвегії, мріє про коня, але в домі з’являються два бактріанські верблюди Бор і Бестла. Родина намагається навчити тварин ходити під сідлом і тягнути візок, складає розклад тренувань, шукає м’які способи заохочення, та досвіду бракує, верблюди лякаються і впираються, прогрес зривається після кожної дрібної помилки. Батько говорить про мрію відкрити невеликий центр для гостей і показувати острів верблюжими маршрутами, проте без тренера це лишається планом на папері. Родина вирішує шукати фахівця там, де з цими тваринами працюють щодня, їде до Монголії, знайомиться з кочовиками і дивиться на роботу майстрів у пустелі Гобі. Кандидата знаходять, обговорюють поїздку на північ і правила догляду, та методи жорсткіші, ніж очікували, виникають суперечки про межі прийнятного. Домовленості все ж досягають, тренер приїздить у Норвегію, випробовує Бор і Бестлу на узбережжі, і поступово стає ясно, що ці тварини можуть працювати разом із людьми, якщо витримати послідовність, не поспішати і зважати на різницю між степом і арктичним берегом, де вітер і камінь диктують темп не гірше за досвід.