Озеро страху

Улітку 1953 року молодий механік Вернон Корш збирає навколо себе релігійну секту і тягне два десятки людей у ліс на півночі штату Нью Йорк на триденний «експеримент на виживання», який закінчується кривавою різаниною. У теперішній час четверо друзів, Кіп, Меган, Грейс і Томмі, їдуть відпочити в віддалену хатину біля озера Парадокс, але по дорозі ламається машина, і їм трапляється мандрівник Томас, який без зайвих питань лагодить авто і погоджується приєднатися до поїздки. Вже на місці з’являється перший тривожний збій, у будинку знаходять фото всієї компанії, хоча ніхто не пам’ятає, щоб його робили, і найгірше те, що в кадрі присутні всі, тож «хто натиснув кнопку» стає питанням, яке не дає спокою. Далі озеро наче стискає простір, спроби виїхати закінчуються тим, що вони знову і знову повертаються на ту саму дорогу, а відчуття часу починає ламатися так, ніби вихід існує лише на чиїхось умовах. Кіп зникає після поїздки по пиво, Меган зривається від страху, з’являються нові знімки з темною постаттю на тлі, і коли Томас із Томмі в лісі натикаються на старого, який називає себе Кіпом, напруга переходить у паніку і насильство. Паралельно «зовнішній» голос ніби підкидає пояснення через інтерв’ю, де міський радник Браян Леверман і керівниця Дебра Келлер заперечують чутки про окультну «Руку Бога» біля озера, а історик культів доктор Альберт Кларксон наполягає, що тут є давня історія, яка не завершилася. Чим довше компанія залишається на березі, тим сильніше минуле Корша прорізається в теперішнє, друзі перестають довіряти одне одному, а реальність розсипається на варіанти, де одне рішення може привести або до виходу, або до ще однієї петлі, з якої повертається далеко не кожен.