Ох, ця прірва, ця страшна прірва

Двадцятирічного Йоахіма беруть до мюнхенської театральної школи. Він переїжджає до вілли бабусі Інге і дідуся Германа та намагається поєднати вимоги занять із домашніми звичками родини. Ранкові розігріви, етюди, дикція і сцени з партнерами швидко стикаються з вечірніми ритуалами господарів, де панує іронія, спогади і надмірна гостинність. Юнак змінює гуртожиткові плани на кімнату під дахом, розкладає розклад за нотатником і вчиться витримувати провальні проби без театральної позерства. У школі зростає конкуренція, проте з’являються люди, які пояснюють різницю між удаваною емоцією і живою дією. Дідусеві падіння і раптові слабкості нагадують про крихкість дому, що тримає його в рівновазі. До сесії він знаходить власний темп навчання і побуту, де дрібні дисципліни і чесні розмови дозволяють не губитися між сценою і сім’єю.