Мій батько, убивця BTK

Звістка приходить не через новини, а через стукіт у двері, двоє агентів ФБР повідомляють Керрі Роусон, що її батька Денніса Рейдера заарештовано як серійного вбивцю BTK, і звичне дитинство раптом розсипається на дві несумісні версії. У пам’яті лишається тато, який здавався турботливим, ходив на роботу, жив поруч із сім’єю та сусідами й умів бути звичайним, але паралельно відкривається інший бік, десятиліття злочинів у районі Вічити в Канзасі, спосіб ховатися на очах у всіх і холодна здатність контролювати людей страхом. Роусон повертається до сімейних архівів, домашніх відео й деталей, які колись здавалися дрібницями, і пробує зрозуміти, що було правдою, а що лише маскою, яку їй показували з дитинства. Вона говорить про сором, злість і провину, що тягнуться роками, про те, як змінюється довіра до світу, коли твоє прізвище раптом пов’язують із чужими жертвами, і як важко не дозволити цій історії визначити власне життя. Паралельно з особистими спогадами з’являються розповіді журналістів і правоохоронців про розслідування та арешт, а сама Роусон намагається отримати відповіді, зокрема щодо можливих додаткових жертв і того, що батько приховував від усіх найдовше. Кульмінацією стає її спроба поставити крапку через зустріч у в’язниці, де замість полегшення приходить тверезе усвідомлення, що повного пояснення може не бути, зате може бути вибір рухатися далі, не погоджуючись жити в тіні його злочинів.