Блакитна стежка

Тереза все життя працює і раптом дізнається, що держава знизила віковий поріг для примусового переселення літніх людей у віддалені колонії, де їм обіцяють спокійну старість під контролем чиновників. Їй сімдесят сім, часу майже немає, донька вже готується оформити над нею опіку, а сама Тереза розуміє, що це рішення остаточно відріже її від власного життя. Вона відмовляється підкоритися, забирає свої заощадження і тікає не в місто, а вглиб Амазонії, бо хоче здійснити дуже просте бажання, яке так і не виконала за десятки років, уперше в житті сісти в літак. Дозволу на це їй не дають, тому вона пробирається далі нелегально, ховається серед пасажирів на човні, міняє маршрути, ризикує грошима і дорогою входить у контакт із людьми, які або можуть її видати, або допомогти пройти ще один відрізок шляху. Чим далі вона відходить від наказу влади, тим більше ця втеча стає не просто спробою уникнути колонії, а останнім шансом вирішити самій, як саме прожити залишок життя.