Палестина 36

Юсуф Басаві живе між селом, де його родина тримається за землю й щоденну працю, та Єрусалимом, де він шукає роботу й інше життя, але місто вже кипить через загальний страйк і повстання проти британської влади. У селах починаються бойкоти, засідки на патрулі, нічні облави, арешти й колективні покарання, британські офіцери ведуть каральні рейди, спалюють майно і ламають громади, щоб зупинити спротив. У Єрусалимі журналістка Хулуд Атеф пише й виступає проти політики мандатної адміністрації, її чоловік Амір намагається втримати сім’ю в безпеці і не втратити статус, але конфлікт затягує їх обох, бо в місті стає дедалі важче лишатися осторонь. Юсуф опиняється поруч із людьми, які йдуть у підпілля і беруться за зброю, і поруч із тими, хто хоче пережити бурю, не підставивши дітей і старих. У селі з’являються поранені, починаються обшуки, доносів більшає, страх і голод стають буденністю, а британська адміністрація розколює місцевих обіцянками, шантажем і показовими вироками. Коли каральні підрозділи заходять у села з нічними рейдами, жінки й чоловіки змушені вирішувати, кого ховати, кого віддавати, кого рятувати першими, і це рішення не виглядає героїчним, воно виглядає як спроба зберегти сім’ю, не зрадивши власних. Юсуф, Хулуд і люди навколо них проходять через арешти, втрати, підозри й внутрішні зради, а рік, який починався як надія на спільний спротив, закінчується розбитими домами, тюрмами і відчуттям, що країну стискають одночасно силою зброї, політикою кабінетів і чужими домовленостями.