Південний Парк: Подорож до Потур-світу

Картмана починає трусити від дивних снів, у яких його містечко ніби підмінили, знайомі люди виглядають інакше, а правила життя раптом працюють проти нього, і щоночі він бачить, як сам опиняється в іншій реальності. У той самий час дорослі помічають, що вдома все сиплеться дрібними, але підозрілими збоями, техніка ламається не як завжди, а наче навмисно, і кожна спроба полагодити щось запускає ще гірший хаос. Поступово стає ясно, що причина в дивному камені, який відкриває перехід між світами і змішує два варіанти однієї реальності, через це в містечко просочуються чужі версії людей і подій. Картман бачить себе жорсткішим двійником і не може зрозуміти, хто з них справжній, а хто підробка, і саме це підживлює його страх, бо він звик контролювати ситуацію криком і нахабством, а тут контроль вислизає з рук. Паралельно з’являються люди, які поводяться як керівники великої медіаімперії, вони приїздять розрулювати проблему так, ніби це не катастрофа, а провал проєкту, і в їхніх розмовах постійно звучать прізвища на кшталт Боба Айґера та Кетлін Кеннеді, а також натяки на корпорації Дісней і Лукасфільм, які в цій історії стають символами фабричного підходу, коли сенс підміняють зручними рішеннями. Ренді намагається відтворити портал у себе вдома, щоб роз’єднати реальності, запускає експеримент, провалюється крізь низку ще абсурдніших варіантів світу і кожного разу розуміє, що проблема не тільки в камені, а в самій звичці силоміць переробляти все під готовий шаблон. Картману дають шанс повернутися до свого світу, але перед цим він бачить, як легко будь чию особистість можна замінити «зручною версією», і це б’є по ньому сильніше, ніж будь яка образа, бо він раптом відчуває, що його можуть переписати без його згоди. Коли реальності нарешті відчіплюються одна від одної, містечко повертається до звичної дурні, але слід лишається, тепер усі знають, що підміна може прийти не ззовні, а з бажання зробити світ «правильним» одним натисканням кнопки.