Історія моєї родини

Фаусто отримує смертельний діагноз і має один день, щоб підготувати рідних. Він збирає родину, просить забути давні сварки й домовляється, як далі піклуватися про двох синів. Записує голосові нотатки з конкретними інструкціями. У спогадах повертається 2011 рік: знайомство із Сарою і старт сім’ї. 2012-й фіксує перші кризи й страхи. 2018-й показує тріщини, а Валеріо лише ускладнює становище. Після смерті Фаусто четверо близьких — Лючія, Деметріо, Валеріо та Марія — беруть на себе опіку і виконання його прохань: житло, розклад, школа, гроші, підтримка. У домі з’являється собака, а Ліберо поводиться дивно. Голосові послання допомагають триматися разом, але старі образи виринають знову. Кожен робить крок назустріч, щоб дітям не залишитися сам на сам із втратою. Фінал зводить усіх за один стіл і підсумовує план, який Фаусто складав до останньої хвилини.